Сьогодні я згадав маленькі приємності, побачивши знайоме ім'я в газеті. Їдять кислі цукерки. Просочена содовою чашка наприкінці відвідування кінотеатру, і мій хворий язик, коли я колупав зерна попкорну, застрягли в зубах. Яке велике досягнення. Так само, як фільми, які вони мені поставили. Один мій улюблений сказав, що я належу до «дітей Карла Маркса та Кока-коли». Я не впевнений, що він мав на увазі, але я ніколи не хочу забувати знову. Герої згоріли так швидко, що залишилися лише недопалки. Ми трималися за руки. У тому кіно зачали дітей, а дорослі повернулися назад. Хтось дав мені світло. Верхні ноти: старе кіно, кислі цукерки Ноти серця: попкорн, що застряг у зубах, кола, картонні чашки, троянда Базові ноти: газета, сигаретний фільтр, мускус, лабданум, амбретта
